Пошук

Історія села Шевченкове

«Щасливий тим що я живу в Шевченкове,

І що воно в житті моєму є.

Люблю тебе. Як рідну свою неньку я

Рідне слово Шевченкове моє»

Кожна людина має на планеті місце, яке магнітить, змушує згадувати. Сумувати. Прагнути. Для багатьох тисяч людей. За майже дев’яностолітню історію,  таким магнітом і плацдармом для життєвого наступу стало село Шевченкове.

Село Шевченкове розкинулося поряд автомагістралі Миколаїв-Херсон за 25 км від обласного центру м. Миколаїв.  Рівнина півдня Причорномор’я дає змогу мандрівникам окинути оком широку панораму населеного пункту,  який простягнувся на 4 км.   Через село проходить залізниця. В селі знаходиться залізнична станція Котляреве чисельність населення — понад 3 тис. осіб.

Початок селу поклала подія 30 жовтня 1929 року коли на цих землях виникло велике зернове господарство. Тоді сюди прибули представники Херсонського губернського виконкому із землевпорядниками та призначеним на посаду директора радгоспу Панас Тихонович Танцюра. Обміркувавши ситуацію, оглянувши околиці Танцюра вибрав таки місце для центральної садиби та забив першого кілочка під першу будівлю.

І потяглися вагони з будівними матеріалами, застукали сокири, задзвеніли пилки, ожив степ, почало мінятися життя навкруги. Серед перших будівельників, а пізніше і жителів села можна назвати: І. Базовськіна, Ф. Юзова, П. Крамаренко, І. Літвінова, Ф. Рябініна, О. Нікітіна. Радгосп ріс і розвивався швидкими темпами й перша його назва була ім.. Косіора. Складалося господарство з шести відділень. Які розміщалися від центральної садиби на відстані від 2 до 40 км. На території сучасних селищ: Шевченкове, Зелений Гай, Нова-Миколаївка, Оленівка, Новоруське, Мирне. Радгосп мав 73 052 га земельних угідь. Це справді було господарство-гігант, своєрідна зернова фабрика півдня України.

В довоєнний час директорами радгоспу послідовно були: П.Т. Танцюра, І.М. Стебловський, А.Ф. Рокачук, І.Д.Бельман, Ф.К. Фомін, Я.Ф. Брек.

В 1934 році радгосп ім. Косіора розукрупнився, зробивши п’ять самостійних господарств. Тоді ж була створена сільська Рада першим головою якої став І. Випровський.

В 1938 році радгосп було перейменовано на радгосп ім.. Т. Г.Шевченко, територія центральної садиби – село Шевченкове.

З кожним роком підвищувався урожай зернових культур. За високі виробничі показники й сумлінну працю в 1939 році колектив радгоспу був  відзначений ордером Трудового Червоного Прапора, дипломом II ступеня та автомобілем ГАЗ – 93.

Орденоносцями довоєнних років стали: директорій І.Д. Бельман,  Я.Ф. Брек, комбайнери І.Ію. Лебеденко, М.А. Колесников, Ф.І. Лебеденко, М. І. Решетньов, М.І. Пирогов. Директор Ф.К. Фомін і старший агроном С.А. Гнатовський нагороджувалися малими золотими медалями Всесвітньої сільськогосподарської виставки в 1939 році.

Ф.І. Лебеденко та М.І. Пирогов стали героями Соціальної праці.

Значно покращився матеріальний добробут селян, можливості для культурного розвитку. Плідно працював сільський клуб, при якому було створено художню самодіяльність. Керівником музичного і хорового колективів був  Д.Онищенко, драматичного І. Антошкін, оркестрового Ю. Буркун. Діяла бібліотека, фонд якої в 1940 році склав 16 тис. книг. В радгоспі виходила багатотиражна газета «Ударник».

У роки Другої Світової війни окупація села тривала 2 роки і 7 місяців (19 серпня 1941 р. -17 березня 1944 р.) В період окупації на території села діяла підпільна група на чолі з Т.М. Морозовим (активні підпільники: М.С. Прудка, М.Я. Богатирьов, Ф.І. Клюєвський, П.І. Осипова, Л.Р. Рудська), яка завдавала німцям відчутних втрат (біля 150 диверсійних і шкідницьких актів).

Не повернулися до своїх домівок після війни близько 80 шевченківців. На пам'ять їх ратного подвигу земляки встановили, при в’їзді в село (1971 рік) пам'ятник символ «Скорботна мати».

На території сільського кладовища, біля братської могили, встановлено пам'ятник «Бронзовий солдат»(1948 рік). На його могильних плитах викарбувано прізвища 188 воїнів 86-ї гвардійської дивізії, які загинули визволяючи наше село від німців в березні 1944 році.

В післявоєнні роки головним підприємством в селі залишився радгосп ім. Шевченка. Як і раніше, він завойовував першість по виробничим показникам і не здавав  своїх позицій.  В 1950 році господарство вибороло  I місце у Всесоюзному  соціалістичному змаганні і йому вручили перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР. В 1959 році на землях Шевченківської сільської ради пролягла Верхньо-Інгулецька зрошувальна система. Після війни керівниками радгоспу послідовно були: Я.Ф. Брек, В.Я. Браїлов, І.Т. Дмитренко, С.М. Деркач, М.І.Мозговий, М.С. Бойко, Г.П. Фесенко, А.В. Царенко, М.Ф. Федорченко, В.М. Сюрченко, А.В. Царенко (з 1994 року).

Ордени Леніна Жовтневої Революції. Трудового Червоного Прапора. Знак Пощани отримали кілька десятків односелець. Серед них М.С. Владимиров, М.Г. Яковенко, С.А. Гнатовський, Я.Ф. Грудко, В.В. Пригода.

В 1992 році радгосп ім. Шевченка реформувався в акціонерне товариство закритого типу, але не витримавши ринкових випробувань ліквідується у 2007 році.

Найстарішим підприємством на території Шевченківської сільської ради є Котляревська дільниця ВАТ «Полтавське ХПП». Виникло воно в липні 1929 року як Пузирівський пункт заготзерна.

Державна обласна племінна станція  існувала з 1957 року. Після реорганізацій підприємство припинило функціонування, і на його базі був створений ресторанно-готельний комплекс «Тамплієр».

Є дві школи Загальноосвітння I-III ступенів заснована в 1930 році спочатку як початкова потім семирічна, а 1941 року стався випуск  середньої школи. В нинішньому приміщенні школа знаходилася з 1969 року.

Школа – інтернат має статус обласної та заснована в 1962 році, причому побудована в рекордно короткі строки – за пів року. Значна частина учнів тут не тільки вчиться, але і живе як у рідній домівці.

Значне місце в соціальному житті села посідає дільнича лікарня. Її народження відбулося на початки 30-х років. У нинішній будівлі медичний заклад працює з 1980 року. Лікарня надає допомогу не тільки шевченківцям. А й жителям навколишніх сіл.

В селі функціонує центр соціального захисту населення, працівники якого займаються соціальною допомогою, субсидіями. Обслуговуванням самотніх громадян.

З 1991 року в селі почало роботу стаціонарне відділення управління соціального захисту населення, розраховане на 30 місць. Працюють тут люди яким небайдужа доля старих. Часто немічних пацієнтів відділення.

Центром культурно-освітньої роботи в селі є Палац Культури. Який будувався майже 20 років (1947-1967 рр. учасники художньої самодіяльності займали призові місця не тільки на районних та обласних рівнинах. Ай на Всесоюзному огляді. А яким знаменним був Шевченківський хор! Мав звання народного.

На території села розмістився завод з виробництва томатної пасти ФГ «Органік Системс» з 2009 року. Багато шевченківців  отримали там для себе робочі місця.

Є такий культурно-освітній заклад, як музей історії села Шевченкове, заснований в 1989 році. Музей зберігає матеріали історії виникнення та розвитку села з 1929 року по теперішній час. І відіграє важливу роль у збереженні національної пам’яті.

Нараховується кілька десятків фермерських і одноосібних господарств. Переважна більшість населення є власником земельних паїв або ділянок, виділених сільською радою. Широко застосовується оренда землі. В селі 18 магазинів, 5 кафе, 2 ресторани, 3 автозаправні станції. Село телефонізоване і газифіковане. У Шевченковому – дві церкви різних конфесій  дві аптеки, дитячий садок, поштове відділення і відділення Ощадбанку, сільський стадіон та два шкільних стадіони, ветеринарна аптека, 2 перукарні.

Багато жителів села займаються підприємницькою діяльністю – виробничою (фермерство, одноосібники, сфера послуг) і комерційною. Податки від бізнесової діяльності поповнюють бюджет громади та дають можливість, поряд з іншими місцевими зборами, розв'язувати соціальні питання. Підприємці займаються благодійництвом.

Село Шевченкове не просто цятка на карті. За дев’ять десятиріч життя воно дало старт багатьом тисячам своїх дітей. Важко уявити всю географію їх розселення. А за багатьох з них ми відчуваємо законну гордість. Історія нашого села – це люди, діяльність яких припала на різні за обставинами періоди минувшини.

Шевченкове – село  людей працьовитих та веселих. Село, якому ні роки, ні негаразди не заважають бути молодим і впевнено дивитися в майбутнє.               

                                                                                     2017 рік

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь