До дня визволення села
17 березня 45 року – це день коли вибили німців з села,
Коли на очах бойових ветеранів зненацька з’являється терпка сльоза.
І пам’ять їх знову назад повертає в окоп, що життя від вогню врятував
І черствий сухар густо потом политий й водиці ковток, той що другу віддав.
Як дорого коштує та перемога, за неї загинули сотні солдат
Залишились вдови і сироти голі біля зруйнованих бомбами хат
2 роки 7 місяців довгих і чорних було в окупації наше село
Шевченкове рідне, скільки крові пролито, щоб ти не загинуло і знову цвіло.
Склонімося перед святим обеліском, хай тиша на мить навкруги забринить
Ми,ваші нащадки, вам вдячні довіку за те, що у мирі ми можемо жить.