В неділю українці відзначатимуть Великдень.

В неділю українці відзначатимуть Великдень. У святковому кошику, крім паски і яєць, обов’язково мають бути м'ясо, сало, хрін та сіль, якій здавна приписують магічне значення. Наші предки освячували навіть ніж, яким розрізали свячену паску, а потім використовували при ворожіннях та відшіптуваннях.

Після освячення паски родина в повному складі має зібратися за святковим столом, щоб триматися купи протягом всього року. Розговлятися потрібно паскою або яйцем, хоча наші предки розговлялися навіть хріном, щоб зуби не боліли. Святкуватимуть три дні, протягом яких віруючі христосуватимуться, битимуться крашанками, співатимуть гаївки, обливатимуться та навідуватимуть родичів.

Великдень – це не лише свято, яке ми будемо святкувати в неділю, це цілий комплекс обрядодій, яких дотримувалися наші пращури з сивої давнини. В першу чергу це Сорокаденний піст, Чотиридесятниця або Великий піст, впродовж якого люди намагалися утриматися від розваг та споживання скоромного. В цей період люди роздумували над своїм їством, думали про те, що є Бог, і готувалися до недільного свята Воскресіння Господнього.

Останній тиждень посту потрібно було ретельно підготувати господу та родину до самого дійства. Тут цілий набір ритуальних атрибутів. Це і готування ритуального хліба – паски, різних ритуальних яств на кшталт запікання ковбас, в деяких регіонах запікали навіть ціле порося, це і фарбування великодніх яєць. Яйцю надавали особливого значення – символ воскресіння. Яйце символізує модель всесвіту, з яйця починається життя. Традиція випікання пасок зараз увійшла в християнську традицію, але вона з’явилася ще задовго до введення християнства.

Для українців Великдень – основне річне свято. Воно пов’язано не тільки з Воскресінням Бога, а і з воскресінням всієї природи. Традиції Великого дня, який припадав на велике рівнодення 21-22 березня стягнулися до дня Воскресіння Ісуса Христа, тому протягом останніх тисячоліть до нього приєдналися і дуже прадавні звичаї та обряди.

Це оновлення всієї природи, тому відповідним чином використовували вогонь. Ми знаємо про життєдайну силу віфлеємського вогню, але і в українців була традиція загасити вогонь і запалити новий, який добували ще прадавнім способом тертя. Приготування пасок і всіх страв до великоднього столу відбувалося саме за допомогою цього вогню.

До Великодня обов’язково має бути новий одяг та щось нове в хаті для того, щоб протягом всього року у нас все було нове і множилося. В «Повісті временних літ» ведеться саме весняне літочислення, тому новорічна символіка присутня в усіх великодніх звичаях та обрядах.

На Поділлі, Галичині, Покутті та Гуцульщині готують паску в четвер або в суботу, на решті території починають готувати з п’ятниці. Пасок пекли дуже багато, до двадцяти штук, тому що обов’язково треба було поділитися цим хлібом з усіма, кого ви бачили. На перший і другий день Великодня ходили христосуватися, і цей звичай існує по сьогоднішній день. Маленькі дітки ходять до сусідів, родичів, хресних, приносять їм паску, яйця і христосуються. На Яворівщині дуже довго зберігався звичай, коли ватаги хлопців ходили від хати до хати, особливо, де є дівчина на виданні, і співали пісні, які дуже нагадують колядки, але там інший приспів: «Вже Христос, вже Воскрес, вже Воістину, вже Воскрес!»

Це свято родинне, тому всі обов’язково мусять зібратися за великоднім столом, тоді родина буде триматися купи протягом року.